Державна наукова установа “Інститут інноваційних технологій і змісту освіти” реорганізована шляхом поділу. На його базі утворені державні наукові установи:

   Інститут модернізації змісту освіти  (http://www.imzo.gov.ua/) та Інститут освітньої аналітики, з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України. (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 687 “Про утворення Інституту модернізації змісту освіти та Інституту освітньої аналітики”).

Удалова О.А.,

завідувачка сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорт України, канд. пед. наук

 

 

Педагогічні основи формування здорового способу життя серед студентської молоді

 

У двадцять перше століття Всесвітня Організація Охорони Здоров’я  ввійшла  з новою глобальною програмою - «Здоров’я – ХХІ: основи політики і досягнення здоров’я для всіх в Європейському регіоні ВООЗ» (1999), яка спрямована на реалізацію стратегічної концепції здоров’я народів європейського континету. В документі викладаються глобальні пріоритети та завдання, які спрямовані на забезпечення та підтримку високого рівня здоров’я протягом усього життєвого циклу людини.

Крім того, у вересні 2000 року світові лідери затвердили представлену ООН Декларацію тисячоліття. Цілі розвитку тисячоліття, які сформульовані в Декларації спрямовані на покращення здоров'я народів: «до 2015 року наполовину зупинити і почати скорочувати розповсюдження ВІЛ/СНІДу».

Концептуальні засади сприяння покращенню здоров’я, як цілісного комплексного процесу, викладені у таких документах загальнопланетарного значення як Оттавська Хартія, 1986р., Бангкокська Хартія, 2005р., Всесвітня декларація з охорони здоров’я «здоров’я для всіх у ХХІ столітті», яка прийнята на П’ятдесят першій сесії Всесвітньої асамблеї з охорони здоров’я в травні 1998р., зазначається, що держави члени всесвітньої організації охорони здоров’я знову підтверджують прихильність принципу, проголошеному в її Статуті, в якому визначено, що володіння найвищим рівнем здоров’я, якого можна досягти, є одним з основних прав кожної людини. Держава, яка дотримується міжнародних вимог і підтверджує гідність та цінність кожної людини, несе відповідальність щодо формування і збереження здоров’я народу.

Крім того, на національному рівні прийнято низку стратегічних державних програм, спрямованих на збереження здоров’я населення України: Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2010 року №1808 «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 року №2140  «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки» , Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року, Загальнодержавна програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки та ін.

Головне завдання навчального закладу – попередження негативних явищ серед студентської молоді.  Тому надзвичайно важливим напрямом сучасного навчально-виховного процесу є превентивне виховання. Питання превентивності є приоритетним в системі психолого-педагогічних, медичних, правових напрямів роботи різних країн світу в рамках ЮНЕСКО. Це попередження ризикованої поведінки серед студентів, як наркозалежність, куріння, захворювання на СНІД та ін.

Одна із проблем – це зловживання наркотичними засобами та їх незаконний обіг за останні роки стали проблемами глобального масштабу. Беручи до уваги нагальну потребу захистити суспільство, здоров'я та інтереси громадян він впливу наркотиків, Організація Об'єднаних Націй розробила Єдину Конвенцію про наркотичні. засоби 1961 року, Конвенцію про психотропні речовини 1971 р. та Конвенцію щодо боротьби проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року, які ратифіковані майже всіма країнами світу, в тому числі й Україною.

Для довідки.

За даними Міністерства внутрішніх справ України на 01.01.2012 року на обліку знаходиться 153077 споживачів наркотиків, які вживали наркотичні речовини не за медичним призначенням. Вперше в 2011 році було поставлено на облік МВС України 19358 осіб. Із обліку протягом 2011 року було знято 20759 осіб, в тому числі в зв’язку з засудженням до позбавлення волі – 5050 осіб, у зв’язку з направленням на лікування – 1299 осіб, у зв’язку зі смертю – 1661 особа.

За даними Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров'я України (Довідник «Показники захворюваності на наркологічні розлади і діяльності наркологічних закладів в Україні в 2011 р.» Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України, Київ, 2012 р.)  станом на

01.01.2012 року в Україні зареєстровано 5588 осіб (у 2010 році 5926) або 12,25 на 100 тисяч населення (у 2010 – 12,94), яким вперше в житті встановлено діагноз розладу психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин і взято під диспансерний нагляд.

Поширеність розладів психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин на 01.01.2012 склала 77105 осіб. Серед цієї категорії осіб на обліку перебувають: 53 963 осіб внаслідок вживання опіоїдів; каннабіноїдів – 5182 особи; кількох наркотичних речовин та інших психоактивних речовин – 16651 особа. Із загального числа зареєстрованих 70464 особи уживали наркотичні речовини внутрішньовенно. Під профілактичним наглядом у зв’язку з епізодичним вживанням наркотиків перебуває 37570 осіб.

Вживання наркотичних та прирівняних до них речовин є поширеною формою людської поведінки. Залежність від наркотиків (наркоманія) є одним найрозповсюдженіших наслідків цього вживання і має велику кількість різних сторін та аспектів: біологічну (у тому числі і медичну), психологічну, юридичну, соціальну, економічну, демографічну, історичну тощо.

У 1990 році ВООЗ підтримав ідею розподілу всіх профілактичних дій по профілактиці наркоманії на первинні, вторинні та третинні.

Первинна профілактика: дії виконуються у здоровому середовищі («зі здоровими агентами»). Завдання: попередження немедичного вживання наркотичних речовин будь-якою особою.

Вторинна профілактика: робота з контингентами підвищеного ризику, тобто створення різноманітних перешкод на шляху того чи іншо­го процесу. Завдання: раннє виявлення і активне лікування осіб, які  вживають наркотики, але ще не мають залежності, а також комплекс заходів по інформуванню цього контингенту і його оточення.

Третинна профілактика: лікування (адаптація учасників подій до вже існуючої проблеми). Завдання: допомога особам, що мають наркотичну залежність, у лікувальних закладах.

Таким чином, у прикладному розумінні проблеми наркоманії завдання первинної протинаркотичної профілактики - це попередження немедичного вживання наркотичних речовин будь-якою особою. Під вторинною профілактикою розуміють раннє виявлення і активне лікування людей, які вживають наркотики. ВООЗ визначає вторинну профілактику як роботу з особами, які вже вживали наркотики, але ще не мають залежності, а також як комплекс заходів по як найширшому інформуванні цих контингентів людей і їх найближчого оточення. Первинна та вторинна профілактика є саме тими видами роботи, які повинні здійснюватись у вищих навчальних закладах освіти.

Для довідки.

При проведенні просвітницької роботи серед студентської молоді:

а)       не слід говорити ні прямо, ні побічно, про можливі шляхи збору, вирощування, одержання сировини для виготовлення наркотичних засобів;

б)       неприпустимо зупинятися на способах застосування наркотиків, за винятком таких, що отримали широкий розголос (паління анаші і подібних засобів, а також використання ін'єкційних способів введення). Недоцільно зупинятися на сполученні вживання наркотиків з алкоголем, полінаркоманії;

в)      не слід інформувати слухачів про ефекти наркотизації, що описуються з використанням понять, які додають інформації позитивного  забарвлення: «ейфорія», «приємне  сп'яніння», «блаженство»,«непередавані відчуття», «стан повного задоволення», «надзвичайні переживання» і т. п. Доречними є визначення типу: «отрутний дурман», «агресивне зло», «отруйне зілля»;

г) помилковим є згадування про назви наркотиків, а також про використовуванні наркоманами дози, про можливість у ряді випадків досить тривалого плину початкової стадії захворювання наркоманією;

д) не повинні вживатись спеціальні медичні терміни, що стосуються клінічних проявів наркоманії, а також жаргонні слова, використовувані наркоманами;

є) не слід ілюструвати лекційний матеріал посиланнями на прилади з життя відомих історичних особистостей, що вживають наркотики, навіть якщо матеріал, що приводиться, підтверджує наявність негативних наслідків вживання наркотиків;

ж)     недоцільно зупинятися на факті наявності серед наркоманів осіб (дітей) з цілком забезпечених родин, осіб з вищою освітою, високим інтелектом, а також підтримувати неправильне уявлення про цих хворих як про людей «творчого складу», «неабияких здібностей» і тощо;

з) у молодіжній аудиторії не слід підкреслювати, тим більше підтверджувати статистичними даними, факт значного поширення наркоманії в ряді закордонних країн (насамперед у США), особливо серед підлітків і молоді. Неприпустимо згадувати про певну поширеність наркотизації серед західних та вищезазначених виконавців і аматорів популярної серед молоді рок-музики (пояснюється це тим, що позитивні емоції можуть бути автоматично перенесені з рок-музики на наркотичні речовини);

и) варто уникати інформації, будь-яких відомостей, що можуть представити молодіжну наркоманію в ряді місць нашої країни як розповсюджене явище, з яким приходиться миритися, як з неминучим злом, тим більше пов'язувати проблеми боротьби з наркоманією з обмеженннями алкогольних напоїв.

Таким чином, особливо важливим моментом антинаркоманійної пропагандистської діяльності є необхідність уникати тих даних, що спонукають слухачів до експерементів з наркотиками чи викликають до них підвищений інтерес.

Окремі положення із приведеного переліку «заборон» в антинаркоманійній пропаганді не є абсолютними: неприпустимі в молодіжній, підлітковій аудиторії дані можуть виявитися корисними і навіть необхідними в лекції для батьків. Інформація для батьків, наприклад, про шляхи збору, одержання сировини з метою виготовлення наркотиків, відомих способів їхнього застосування виявляється в багатьох випадках навіть необхідною, скажімо, при розпізнанні наркоманійних «інтересів» у дітей.

За  критеріями Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу та Всесвітньої організації охорони здоров'я стан поширеності ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні класифікується як концентрована епідемія в окремих групах найвищого ризику інфікування. Такими групами визначені:

-         споживачі  ін'єкційних наркотиків (СІН);

-         жінки комерційного сексу (ЖКС);

-         чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ);

-         ув‘язнені, діти та підлітки «вулиці».

Для довідки.

За період 1987–2011 рр. в Україні офіційно зареєстровано 202 787 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 46 300 випадків захворювання на СНІД та 24 626 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІД.

Масштаби епідемії ВІЛ-інфекції поступово зростають – починаючи з 1999 р., кількість вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щороку постійно збільшується. У 2011 р. в країні офіційно зареєстровано 21 177 нових випадків ВІЛ-інфекції (46,2 на 100 тис. населення) – це найвищий показник за весь період спостереження за ВІЛ-інфекцією в Україні з 1987 р. У статево-віковій структурі нових випадків ВІЛ-інфекції переважають особи віком 25–49 років.

Найбільш поширеним СНІД-індикаторним захворюванням в Україні, як і раніше, залишається туберкульоз, який виявлено в 5 745 (62,5%) випадках з 9189 нових випадків СНІД.

Смерть безпосередньо від захворювань, зумовлених СНІД, вже стала реальною загрозою для тисяч ВІЛ-інфікованих мешканців України: в 2011 р. від захворювань, зумовлених СНІД, померло 3 736 осіб, у тому числі 22 дитини.

загальна кількість дітей з підтвердженим ВІЛ-позитивним статусом продовжує зростати. На 01.01.2012 р. під наглядом перебуває 2722 дитини, у яких діагноз ВІЛ-інфекції підтверджено, у тому числі 752 дитини хворі на СНІД, та 6 735 дітей в стадії підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції.

Можливе зростання кількості ВІЛ-інфікованих дітей найближчим часом зумовить перегляд компоненту інфраструктури освітньої та професійної підготовки, а також перепідготовки вихователів та вчителів у контексті роботи з дітьми, включаючи дітей, які живуть з ВІЛ. Органи освіти, підприємства/роботодавці мають бути готовими до того, що в дитячих установах є ВІЛ-позитивні діти, внаслідок чого можуть/мають переглядатися питання забезпечення їх приміщенням і персоналом.

Проте ці дані не відображають реальний масштаб епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, а лише надають інформацію про осіб, які пройшли тестування на антитіла до ВІЛ і були внесені до офіційного реєстру випадків ВІЛ-інфекції. Значно більша кількість громадян можуть бути інфікованими, але необізнані щодо свого статусу.

Необхідне підкреслити, що в Україні заходи залишаються недостатніми для того, щоб припинити епідемію.

Особливо це стосується сфери праці.

Сфера праці, з урахуванням вищенаведених показників серед осіб молодого, репродуктивного та працездатного віку, відіграє вирішальну роль у протидії ВІЛ/СНІДу. Вона є цінною відправною точкою для охоплення працівниць і працівників там, де вони проводять більшу частину свого життя, -на роботі.

Водночас, ВІЛ/СНІД є спільною загрозою як для роботодавців, так і для працівників, що обумовлено наступними негативними наслідками епідемії для сфери праці:

-         втрата здоров'я репродуктивної частини населення;

-         скорочення трудових ресурсів;

-         втрати досвідчених та кваліфікованих працівників;

-         втрати робочого часу та ранній вихід на пенсію;

-         стигматизація та дискримінація працівників, які живуть з ВІЛ/СНІД;

-         зростання витрат роботодавців через відрахування на медичне страхування та навчання персоналу;

-         зниження продуктивності праці, скорочення податків і. таким чином, негативний вплив на економічне зростання;

-         скорочення платоспроможного попиту, скорочення інвестицій, підрив цілих галузей виробництва;

-         над витрата на систему соціального забезпечення та охорону здоров’я :

-         зростання навантаження на жінок, котрі будуть змушені доглядати хворих і працювати одночасно;

-         скорочення доходів сімей та продуктивності домогосподарств, зростання бідності;

-         відволікання дітей, уражених інфекцією, від навчання та залучення до дитячої праці;

-         тиск на жінок і молодь, які заради виживання змушені будуть надавати сексуальні послуги за плату.

Останнім часом серед дітей і молоді стало популярним розповсюдження відео-та фото зображень із насильницьким й аморальним змістом: побиття однолітків, різноманітні форми приниження молоді. Використання мобільних телефонів, чатів, Інтернет-сайтів як засобів прояву насильства - кібербулінг (кіберзалякування).

Внаслідок агресивного впливу зовнішнього середовища (низькопробних ЗМІ та реклами, ідеологічного цинізму), які молодь сприймає й орієнтується на найгірші зразки поведінки і способу життя. 

На сучасному етапі проблема насильства є однією з найактуальніших для українського суспільства. Про це свідчать дані правоохоронних органів. Так, за даними МВС Україна на обліку за вчинення насильства в сім'ї знаходяться 87831 особа.

Для довідки. Середня вартість одного випадку насильства в Україні - 7306. 38 грн. Незважаючи на такий, досить високий показник, можна відзначити, що він не включає оцінку морального збитку. Хоча він і виведений. Середня компенсація, яку жінки вважають гідної за нанесений їм і їхнім дітям моральний збиток становить 31 152,53 грн. Одночасно в існуючий ситуації, українському платникові податків один випадок сімейного насильства обходиться 1730 гривень, які йдуть на оплату діяльності міліції, соціальних служб й інших суспільних інститутів, що працюють із наслідками насильства. Таким чином, українському бюджету щорічно реагування тільки на зареєстровані випадки насильства обходиться в 158 464 540 грн.

Насильство в сім'ї, абсолютна більшість випадків відбувається в ситуації алкогольного сп’яніння, є однією з головних причин появи безпритульних, наркоманів, веде до зростання кількості непрацездатних. Здебільшого ця категорія людей і стає фактором ризику для торгівлі людьми.

Викликає занепокоєння стан репродуктивного здоров'я, що є невід'ємною складовою здоров'я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Останнім часом дошлюбні статеві відносини серед студентів стали досить поширеним явищем і, в окремих випадках, навіть нормою поведінки. Нерозбірливі статеві стосунки серед молоді породжують духовне зубожіння, сприяють розповсюдженню венеричних хвороб, призводять до численних хірургічних втручань з приводу припинення небажаної вагітності, стимулюють вживання алкоголю і наркотиків. За даними міського Центру планування сім’ї показник гінекологічної захворюваності дівчат-підлітків складає 15%, що характеризує його як досить високий. Структура гінекологічної захворюваності представлена таким чином: порушення менструальної функції – 43,3%, запальні захворювання геніталій – 28,1%, затримка статевого розвитку – 13,8%, пухлини і пухлинні утворення придатків матки – 7,4%, вади розвитку статевих органів – 2,6%, ендометріоз – 2,2%, інші захворювання – 2,6%. Зясовано, що найвищий показник гінекологічної захворюваності наголошується у віковій групі від 13 до 16 років, а пік його доводиться на 15—16 років. Директор Державної установи «Інститут дерматології та венерології Академії медичних наук України», професор Геннадій Мавров розповів «Коментарям», наскільки актуальне це захворювання для вітчизняних підлітків: «За  2010 рік було зареєстровано всього 145 випадків сифілісу. Цікаво, що домінуючу позицію по цьому захворюванню займають дівчата: 114 осіб від загальної кількості, що складає приблизно 78%. На перший погляд здається, що цифри малі, але насправді вони є одними із найвищих в Європі». Наслідком є подальше руйнування інституту сім'ї, що проявляється в зменшенні кількості зареєстрованих шлюбів, підвищенні показників розлучень, зростанні дитячої інвалідності, бездоглядності, соціального сирітства. Страждає генофонд нації, поглиблюється демографічна криза, майже втричі зменшилась народжуваність, причому кожна третя дитина з'являється на світ з певними генетичними вадами.

Суть асоціальної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується моральних норм життя, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів, їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та вплив субкультури яка склалася у суспільстві.

Як показує практика, при відсутності чіткої регуляції поведінки особистості в наслідок не сформованості в суспільстві чітких норм та цінностей, виникають девіації які відбуваються в результаті розриву між культурними  цілями суспільства та соціально схваленими засобами їх досягнення.

Культура поведінки і спілкування втілює в собі результати виховання, ступінь розвитку моральної свідомості особистості. Визнання студентами загальних правил поведінки, знання основних категорій етики (добро, зло, совість, честь, гідність, справедливість, щастя, сутність життя) – ще не показник моральної культури особистості. Знання повинні найти форму виявлення в діяльності, спілкуванні, відбиваючи глибину засвоєння норм поведінки і здатність втілити їх у життя. Тому методами формування моральної культури є не лише просвіта, а й вироблення навичок поведінки, організація діяльності і спілкування студентів, створення ситуацій морального вибору.

Виховання починається із засвоєння норм і правил культурної поведінки у суспільстві і є складником морального виховання, передбачає низку конкретних вимог:

-        прищеплення особистості необхідних  навичок поведінки у суспільстві, навчальному закладі, сім'ї;

-     виховання культури вчинків у різних ситуаціях І позитивних взаємин у різних видах діяльності;

-     виховання певних елементів моральної свідомості й моральних почуттів, які мають сформуватись у особистості у процесі поступового їх ознайомлення із навколишнім світом.

Управління педагогічним процесом здійснює педагог, який повинен спроектувати навчально-виховну роботу, організувати співробітництво сім’ї та навчального закладу, оперативно контролювати хід процесу і вносити відповідні корективи, аналізувати досягнення, результати та виявляти недоліки, оперуючи визначеннями, методами, засобами і формами педагогічного процесу.

Подолання зазначених проблем – одне з основних завдань виховного процесу, оскільки людина, її життя і здоров'я є найважливішими соціальними цінностями, визначеними Конституцією. У ВНЗ необхідно створити систему психологічного та педагогічного впливу на особистість студента з метою виховання в нього прагнення до здорового способу життя, відповідального батьківства, безпечного материнства, здатності протистояти асоціальним явищам. Прогресивним кроком слід вважати введення спецкурсів (пропонується навчальна програма «Основи здорового способу життя, профілактика ВІЛ/СНІДу», додаток 1), що прищеплюють культуру здоров'я і дають відповідні знання. Крім того, навчальний заклад повинен створювати умови і, зокрема, забезпечувати необхідну економічну базу реалізації здорового способу життя та зменшення психосоціальної дезадаптованості студентів.

Цілеспрямована робота з профілактики негативних явищ, боротьба за здорову людину  проводиться в процесі просвітницької діяльності позанавчальної роботи.

З метою впровадження в свідомість студентської молоді переваг здорового способу життя, формування соціально активної, фізично здорової, духовно багатої особистості та профілактики шкідливих звичок, необхідно організувати та проводити лекції, групові заняття, різноманітні акції, сюжетно-рольові ігри, тренінги тощо.

Наприклад: цикл лекцій, бесід, диспутів за тематикою: “Твоє здоров’я у твоїх руках”, “СНІД – чума XXI століття”, “СНІД – як від нього уберегтися?”, “Вибери життя”, “Наркотики: чи варто?”, “Молодим про шкідливість куріння”, “Бережись “білої хмари””, “Відверта розмова”, “Наркоманія руйнує здоров’я людини”, “Увага: наркоманія та СНІД”, “Ви хотіли б знати про це?”, “За людину треба боротися”, “Здоровим бути модно”, “Молодь та держава за здорове майбутнє”; конкурси плакатів, малюнків та творів “АнтиСНІД”, конкурсна вікторина “Знати, щоб не помилитися”, кіно- та відео лекторії “Між життям та смертю”, “Будь обережним, цінуй здоров’я, стань щасливим” та інші.

Організація здорового способу життя студентів сприяє змістовна фізкультурно-оздоровча діяльність. У вищих навчальних закладах повинні створювати та залучати студентів у спортивні секції та гуртки, організовувати спортивні змагання, проводити “Дні здоров’я”, “Тижні здорового способу життя” та ін. Організувати заходи до дня: фізичної культури і спорту, не паління, інвалідів, боротьби з туберкульозом, довкілля. До всесвітніх днів боротьби з наркоманією та СНІДом рекомендується проводити теоретичні конференції, шоу-програми, акції, виставки, конкурси та ін.

Рекомендується використовувати масові профілактичні заходи, в тому числі: конкурси плакатів, виставки, шоу-програми, рок-концерти, дискотеки під гаслом “Світ без наркотиків та СНІДу”, акції: “Молодь у Всесвітній кампанії боротьби зі СНІДом”, “СНІД – найбільша трагедія XXI століття”, “Шанс на життя”, “Зберегти життя”, “Здоров’я молоді – здоров’я нації”, “Художні мистецтва і спорт проти наркотиків”.

Виступи студентських агітбригад під гаслом “Молодь за здоров’я української нації”, “Здоров’я молоді”, “Просто скажи – “НІ””, “Зупинись доки не пізно”, “Молоде покоління обирає здоров’я”, “Не дамо СНІДу перемогти людство” та ін.

Теоретична програма серед батьків здійснюється з використанням таких форм роботи, як батьківські збори, перегляд та обговорення відео-, кінофільмів, телепередач, проведення індивідуальних консультацій та зустрічей з медиками, юристами, психологами, представниками неурядових організацій: “Радимо і застерігаємо”, “Поради батькам”, “Що ви знаєте про СНІД”, “Ознаки вживання наркотичних засобів дитиною”, “Молодь, наркотики закон” та ін. При цьому варто піднімати пріоритети родинного виховання, акцентувати увагу на відповідальність сім’ї за моральне виховання і долю молодої людини.

Покращення ситуації може бути за умов:

-         планування профілактично-виховної роботи, як невід’ємної частини всієї навчально-виховної роботи;

-         проведення тематичних семінарів, конференцій, засідань кафедр, вчених та педагогічних рад, психолого-педагогічних консиліумів, навчально-виховних заходів з метою надання науково-методичної допомоги професорсько-викладацькому складу ВНЗ;

-         вивчення законодавчих актів, нормативно-правових документів, інструкцій, наказів, обговорення науково-методичної літератури, які відображають проблеми виховної діяльності зі студентами;

-         вивчення та пропагування новітніх технологій виховання та педагогічного досвіду щодо формування здорового способу життя та профілактики наркоманії;

-         розробка методичних, інформаційно-довідкових, рекламних матеріалів на допомогу кураторам, вихователям, класним керівникам, батькам, студентам;

-         створювання інформаційно-консультативних служб для молоді у ВНЗ з залученням медиків, соціальних працівників та педагогів з питань безпечної поведінки та репродуктивного здоров’я, профілактики шкідливих звичок.

У сучасних умовах реалізації молодіжної політики неможливо без плідної співпраці з органами студентського самоврядування, студентських об’єднань.

Студенти ВНЗ повинні активно включатись в просвітницько-лекційну діяльність, розповсюдження буклетів, листівок, до роботи в консультаційних пунктах, приймати участь в семінарах, конференціях та ін.

В організаційно-методичній системі, спрямованій на забезпечення умов організації виховної діяльності по формуванню здорового способу життя та асоціальної поведінки студентів необхідно визначати взаємопов’язані функції педагогічного впливу: розробка і впровадження форм і методів роботи по формуванню соціальної відповідальності студентів за моральні вчинки і їх самооцінка.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити