Державна наукова установа “Інститут інноваційних технологій і змісту освіти” реорганізована шляхом поділу. На його базі утворені державні наукові установи:

   Інститут модернізації змісту освіти  (http://www.imzo.gov.ua/) та Інститут освітньої аналітики, з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України. (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 687 “Про утворення Інституту модернізації змісту освіти та Інституту освітньої аналітики”).

Ректорам (директорам) вищих навчальних закладів

На виконання Указу Президента України «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 22 вересня 2011 року    № 925/2011

 

Трагічні події у березні 1943 року у місті Корюківка Чернігівської області: вшанування пам’яті мирного населення, знищеного фашистськими окупантами (інформаційно-методичні матеріали)

Визвольна війна проти фашистської Німеччини та її союзників,  почалася після віроломного нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року. Це була жорстока, кровопролитна, руйнівна війна, яка тривала 1418 днів і забрала мільйони людських життів. За статистикою, у роки війни загинув кожний шостий житель України. Під час окупації України 1941-1944 pp. було знищено більше ніж двісті п'ятдесят українських сіл. Загинуло понад 5 млн. осіб (3,8 млн. мирних жителів і близько 1,5 млн. військовополонених) [6].

Статистика підтверджує, що найтрагічнішою ознакою Другої світової війни стала велика кількість загиблого мирного населення. Головним чином, це були результати свідомої і послідовної нацистської окупаційної політики по відношенню до цивільного населення окупованих країн, особливо тих, де чинився опір фашистам. У політиці нацизму в Другій світовій війні в Україні окремим видом злочинів проти мирного населення є знищення населених пунктів разом із його мешканцями.

Таким прикладом стала Чернігівщина, яка в 1941-1943 рр. була краєм активної діяльності радянських партизанів. Гітлерівському окупаційному режиму так і не вдалося зупинити народних рух проти окупації, хоча     окупанти неухильно дотримувалися принципу «покарання на смерть» мирного населення. Під час німецької окупації, тобто з вересня 1941 р. до вересня 1943 р. знищено 127 тис. мирних жителів Чернігівської області. Масштаб вбивств гітлерівців ще більше вражає, якщо згадати, що Військо Польське, наприклад, за весь час Другої світової війни в Європі втратило 123 тис. осіб. [2].

Ось типовий приклад діяльності окупаційної влади. За завданням окупантів головою м. Чернігова в оголошенні від 15 листопада 1942 р. було заявлено, що за розпорядженням військового коменданта доводиться до відома всього населення, що відповідальність за спокій та за порядок в містах та селах покладається на все населення відповідного населеного пункту. І у зв’язку з цим, кожний громадянин зобов’язаний був брати активну участь у боротьбі з більшовизмом та партизанами, а той, хто ухилявся від цього, розглядався як прихильник більшовизму та повинен був понести найсуворіше покарання. Населення зобов’язане було у всіх випадках самостійно та активно, за допомогою всіх можливих засобів, відбивати напади партизан та про кількість партизанів сповіщати найближчій німецькій частині та старості. Ті, хто міг отримати  відомості про партизанів або про переховану зброю, партизанське майно тощо, зобов’язані були сповістити про це найближчій німецькій частині, старості або начальнику поліції. Невиконання цього каралося смертю [1].

І як приклад, у скорботному списку постраждалих сіл і селищ виділяється знищене карателями містечко Корюківка.

Для довідки: Корюківка – селище міського типу з 1923 р., місто з1958 р., центр Корюківського району Чернігівської області з 1966 р. Розташоване за 100 км від обласного центру –м. Чернігова – у північній частині області на березі річки Бреч (притока річки Снов).

Під час німецької окупації Корюківка стала центром радянського партизанського руху на Чернігівщині. Звідси почали свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з’єднання О. Федорова, тут постійно діяло партійне та комсомольське підпілля. У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі, де було розпочато боротьбу проти окупантів.

Одною із акцій окупаційної влади у відповідь на діяльність підпілля був арешт мирного населення  та членів сімей партизанів у Корюківці, яких згодом,  планували стратити. Микола Попудренко, який виконував обов’язки командира під час відсутності Федорова, дав команду провести напад на містечко з метою визволення в’язнів (5, 109). Уніч на 27 лютого 1943 року партизани з’єднання Федорова розгромили німецький гарнізон, залишки якого уціліли тільки у цегляному будинку лікарні. За офіційними даними з тюрми  було визволено 977 осіб[3].

У радіограмі М. Попудренка від 2 березня 1943 р. ЦК КП(б)У та Українському штабу партизанського руху про розгром гітлерівського гарнізону у Корюківці наводяться такі дані про людські і матеріальні втрати окупантів: «27 лютого група партизанів під командуванням начальника штабу Рванова розгромила німецький гарнізон на залізничній станції Корюківці. Знищено 8 однотонних причепів, 160 покришок для автомашин, 2 гаражі, механічну майстерню, слюсарню, 2 лебідки на автомашинах, склад пального з бензином, склад з сіном, пакгауз з картоплею, телефонну станцію, склад з дровами і оборонною лісопродукцією 1000 кубометрів. Висаджено в повітря ешелон, при цьому знищено 18 вагонів, виведено з ладу залізничні стрілки і зірвано колію протягом 5 кілометрів. Висаджено в повітря дерев’яний міст довжиною 8 метрів, знищено будинок Держбанку з грошовою коморою і зв’язок. Взято трофеї: 2 станкові кулемети, 119 гвинтівок, 2500 патронів, зерно, продукти і масло. Взяли в полон 4 мадьярів і 1 німця – колишнього залізничного майстра з Дрездена. Захоплено документи управи комендатури. Визволено 97 в’язнів, приречених німцями на смерть. Цього ж дня друга група Лисенка знищила кустовий гарнізон жандармерії. Убито 18 жандармів, взято 2 ручні кулемети, 12 гвинтівок. Роздано сім’ям 220 тонн зерна, взято 100 свиней з відправочного пункту. Розігнано поліцейські стани» [3].

Отже, знищення Корюківського гарнізону стало приводом нацистській окупаційній владі для покарання мешканців даного населеного пункту. Згідно вищенаведеним фактам помста німецьких окупантів виявилася вкрай жорстокою і абсолютно непорівнянною з їхніми власними втратами від попередніх дій партизанів.

Вранці 1 березня 1943 р. з Щорса у Корюківку прибув німецький каральний загін. Населений пункт було оточено. Мешканців селища групами по 50-100 осіб зганяли у великі будинки і розстрілювали. Одночасно до 10 легкових машин із карателями прочісували всі хати й околиці містечка і вбивали жителів як у помешканнях, так і на вулицях [5]. Після знищення мирного населення селище було спалене. Також, завдяки свідченням очевидців, стало відомо про каральні дії окупантів 9 березня на території Корювки та у селах району, де продовжено переслідування та знищення вцілілих корюковчан (згідно доносів прибічників окупаційного режиму). В Акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 р. вказано, що в наслідок цього гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців (за актом від 1944 р. – 6700 чол.) і спалено 1290 будинків.

Крім того, у каральній акції нацистів у грудні 1941 р. було розстріляно 7 партизанських розвідників. У січні 1942 р. розстріляно єврейське населення Корюківки числом до 300 осіб. 26 лютого 1942 р. вбито 131 особу із партизанських сімей і сімей районних партійних працівників. З лютого до листопада 1942 р. здійснювалися поодинокі вбивства мирних жителів. У листопаді 1942 р. знищені  цигани Корюківки — 12 осіб [4].

Отже, за неповними, підрахунками за період окупації вбито більше 7,5 тис. мешканців тільки одного українського містечка. Проте, реальна кількість загиблих, за оцінками дослідників і місцевої влади, набагато більша від встановленої комісією. Порахувати всіх загиблих під час окупації було неможливо, а радянські війська вступили до знищеного селища тільки 19 вересня 1943 року. Ускладнює оцінку втрат і те, що внаслідок цього злочину повністю припинили існування цілі родини і династії, про які вже нема кому згадати.

Корюківська трагедія 1-2 березня 1943 р. за своїми масштабами є однією з найбільш кривавих каральних акцій нацистів проти мирного населення у Другій світовій війні.

Справжньою причиною цього жорстокого злочину та йому подібних є нацистська ідеологія щодо знищення слов’янських та інших народів СРСР , яка була реалізована під час Великої Вітчизняної війни. До приходу нацистів до влади у 1933 р., а особливо до початку Другої світової війни, значна частина світової та європейської громадськості не усвідомлювала, що А. Гітлер, як керівник європейської держави, стане реалізувати свої людиноненависницькі плани. Але у 1939-1940 рр. нацистське керівництво відпрацювало стратегію знищення населення окупованих держав. Наприклад, з метою створення на окупованій частині Польщі Генерального губернаторства за його наказом було знищено  «нижче» польське населення для утвердження пріоритету німецької «вищої раси». Така політика під контролем СС і поліції Гіммлера передбачалася і для держав на територій СРСР.

Для розуміння таких трагедій, як події в Корюківці, треба згадати відомий факт, що духовна, морально-психологічна підготовка особового складу окупантів, особливо спеціальних каральних формувань, була спрямована на підготовку і проведення саме таких жахливих злочинів.

Отже, знищення мирних жителів Корюківки як і тисяч інших населених пунктів України, Білорусі і Росії була спланована завчасно як свідома політика нацистських окупантів.

Згідно висновкам міжнародного судового процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини у Нюрнбергзі, який проходив з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р., дії нацистської окупаційної влади в Корюківці у 1943 р, однозначно є військовим злочином (вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях) та злочином проти людства (політика переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму, ув’язнення людей без судового процесу, переслідування їх, принижування, перетворення на рабів, тортури і вбивства).

У повоєнний час органами влади та громадськістю здійснена певна діяльність щодо вшанування пам’яті жертв гітлерівських окупантів. Так, у центрі міста Корюківка на місці ресторану, в помешканні якого 1 березня 1943 р. карателями було знищено сотні беззахисних мешканців, у листопаді 1977 р. установлено Меморіал на честь героїчного опору жителів Корюківщини гітлерівським загарбникам, у місцевому історичному музеї оформлено експозицію. У 1988 р. видано «Вінок безсмертя: Книга-меморіал», присвячену тисячам загиблих людей та сотням знищених українських сіл під час фашистських каральних акцій, у якій описана трагедія у Корюківці.

У зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії вищим навчальним закладам необхідно організувати роботу щодо вшанування пам’яті жертв фашизма. З метою ознайомлення студентів з історичними подіями, які відбувалися у роки Великої Вітчизняної війни, увічнення героїзму й жертовності захисників та місцевого населення при окупаційному режимі рекомендується проводити у ВНЗ науково-практичні конференції, семінари, тематичні «круглі столи», уроки пам’яті, мітинги-реквієми, присвячені висвітленню трагічних подій у м. Корюківка.

Пропонується проведення:

- пам’ятних заходів із запрошенням ветеранів, представників громадськості, молоді;

- екскурсій до краєзнавчих музеїв, музеїв бойової слави;

 - покладання квітів і вінків до пам’ятників Слави і воїнської доблесті в містах і селах в день вшанування пам’яті загиблих у м. Корюківка (1-2 березня);

- перегляду документального фільму «1377 спалених заживо» (автор і режисер Іван Кравчишин (студія «07 Продакшн»));

- конкурсів плакатів, фотовиставок, оформлення стендів, стінних та радіогазет і презентацій найкращих робіт викладачів, студентів, учнів щодо вищезазначеної тематики.

З метою посилення виховного впливу рекомендується активізувати пошукову діяльність військово-патріотичних клубів, музеїв, навчальних закладів спільно з громадськими, молодіжними та ветеранськими організаціями щодо висвітлення маловідомих подій Великої Вітчизняної війни.

Використана література

1. Великая Отечественная война. 1941-1945. События. Люди. Документы / Под ред. О.А.Ржешевского; Сост. Е.К. Жигунов. М.: Политиздат - 1990, 464 с.: ил., карт.

2.Вєдєнєєв Д. Кров і попіл Корюківки. // Дзеркало тижня. Україна. –2011. – 25 лютого. – №7.

3. В тилу ворога. Документи і матеріали про участь партизанів Чернігівщини в боротьбі проти фашистських загарбників / Упоряд.: С.М.Мельник, М.К.Бойко. – Чернігів, 1994. – 149 с.

4. Корюківка – моя і наша // Авт. - упоряд. В. Устименко. – К.: Видавничий дім «Комп’ютерпрес», 2007. – 276 с.

5. Корюківка, 1943: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів / Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С.В.Бутко, Т.В.Макаренко. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2010. – 88 с.

6. Питання соціальної взаємодії молоді і ветеранів / Ред-кол. : Дибенко П.С. (голова) та ін. – К.: Вид-во гуманіт. л-ир, 2012. – 120 с.: іл.. (Патріот України: Іст. альм., 2007 - ), - Бібліогр. в кінці ст.. – Укр., рос.

 

Бібліографія

1.Вінок безсмертя: Книга-меморіал // Редкол.: О.Ф.Федоров (голо-

ва), В.А.Маняк (керівник колективу авт.-упорядників). – К.: Видавництво

політичної літератури України. – 1987. – 578 с.

2. Книга. Скорботи України Чернігівська область. 2 том / [редкол.: Герасимов І.О. (голова) та ін.] — Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004.– с. 251-388.

3. Корюківка – наша біль і любов // В.Є.Устименко. – упоряд. та заг. ред. – К.: 2003. – 140 с.

4.  Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року. Довідник / Український інститут національної пам’яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківська районна державна адміністрація, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С.В. Бутко, О.О. Толкачова; Відп. ред.: Р.І. Пилявець. – Чернігів :Десна Поліграф, 2011. – 220 с.

5. От Мюнхена до Токийского залива: Взгляд с запада на трагические страницы истории второй мировой войны. М. Политиздат., 1990 – 112 с.

6. Павленко С. Чорний понеділок Корюківки. / В кн. Чернігівщина incognito.– Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2004. – С. 111-121.

7. Трудные вопросы истории: Поиски. Размышления. Новый взгляд на события и факты / Под ред. В.В.Журавлёва; Сост. Н.М. Таранев. - М.: Политиздат, 1991. - 272 с.   4

8. Тутова Г. Без права на забвение. - Артемовськ, 2001. - 146 с.  

9. http://www.world-war.ru/article_842.html - Непридуманные рассказы о войне

 

Кузнєцова О.В.,

методист вищої категорії сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорт України

Додати коментар


Захисний код
Оновити