Державна наукова установа “Інститут інноваційних технологій і змісту освіти” реорганізована шляхом поділу. На його базі утворені державні наукові установи:

   Інститут модернізації змісту освіти  (http://www.imzo.gov.ua/) та Інститут освітньої аналітики, з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України. (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 687 “Про утворення Інституту модернізації змісту освіти та Інституту освітньої аналітики”).

Методичні рекомендації щодо використання державної символіки у вищих навчальних закладах 

 

Проголошення акту незалежності України 24 серпня 1991 року відкрило нову сторінку історії щодо становлення держави Україна. В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і зверненні Верховної Ради України "До парламентів і народів світу" /5 грудня 1991 року/ наголошувалося на тому, що до сім'ї цивілізованих країн  бажає увійти нова держава, яка гарантує вільний розвиток українського народу, кожного громадянина України незалежно від його етнічної приналежності.

         Важливим етапом державотворення є прийняття П'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Конституції - Основного Закону України, у якому статтею 20 визначені та описані державні символи України: Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

В Конституції Україна визначено як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, за державним устроєм – унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Систематично з метою виховання у студентської молоді шанобливого ставлення до державних символів України, формування у неї національної свідомості та патріотизму, почуття глибокої поваги до духовно-культурної спадщини українського народу, героїчного минулого і його історії рекомендується організовувати у вищих навчальних закладах роз'яснення основних положень Конституції України стосовно державної символіки. Слід особливу увагу приділити питанням державної символіки при вивченні дисципліни "Основи права", зокрема розділу "Основи конституційного права".

         У виховній роботі зі студентами важливо передбачити заходи, спрямовані на виховання їх патріотичних почуттів, національної свідомості і самосвідомості. Для цього слід широко використовувати бесіди, лекції, вікторини, диспути, тематичні вечори, студентські конференції тощо за тематикою: " Конституція України", "Наша Вітчизна - демократична Україна", "Державні символи України", "Чому наш прапор жовто-блакитний?", "Про що розповідає наш Герб?", "Як слухають Гімн України і гімни інших держав", "Конституція України - логічне продовження Акту проголошення незалежності України", "У нас єдина Батьківщина - наша рідна Україна", " 3 історії державних символів України", "Геральдика - українська минувшина", "Історія українського державотворення". Необхідно широко практикувати творчі поетичні та мистецькі конкурси з тематики "Національні символи України".

А також рекомендується організовувати студентські теоретичні конференції за такою тематикою: "Наш Основний закон - Конституція України", "Українська держава: історія і сучасність", "Рідний край у геральдиці, прапорі, символіці", "Від Гетьмана до Президента України", "Історія української державності", "З історії державних символів України" тощо.

Державні символи і столиця є невід'ємними атрибутами будь-якої суверенної держави. Тому важливо проводити екскурсії до Києва (заочна оглядова), вивчати історію Києва, народні пісні, оповідання, проводити усні журнали, вікторини "Як тебе не любити, Києве мій", "Знову цвітуть каштани" та інші.

         Формуванню національної самосвідомості студентської молоді, вихованню любові до рідного краю сприяє і ознайомлення з народною символікою України. Це може бути вивчення символів - гербів історичних, географічних зон України, знайомство з символами, що пов'язані з козацтвом, Запорізькою Січчю, гетьманщиною. Вивчення народної символіки має велике значення в етнізації виховного процесу, формуванні історичної пам'яті у молодої людини.

Вищим навчальним закладам рекомендується постійно планувати та проводити тематичні лекції, бесіди, конференції, семінари для студентів з питань розбудови демократичної держави та громадянського суспільства в Україні, входження її до європейського та світового співтовариства. Оскільки ці дати припадають на канікулярний період, то у кожному місці організованого відпочинку й оздоровлення студентів слід оформити стенди, куточки національної символіки. У спеціально обладнаному місці встановлюється щогла, і перед відкриттям зміни у таборі відпочинку шикуються студенти, вихователі, співробітники, під урочисті звуки гімну піднімається Державний прапор. Майданчик, на якому розміщена щогла, мусить бути завжди прибраний і охайний.

         Вищим навчальним закладам I-IV рівнів акредитації рекомендується оновити наукові та демонстраційні стенди з використанням державної символіки України. Куточки національної символіки мають бути розташовані у найпочеснішому, естетично оформленому місці установи. Синьо-жовтий прапор, герб - тризуб, текст національного Гімну України повинні бути обов'язковою складовою оформлення кабінетів гуманітарних, соціально-економічних дисциплін, актових залів, гуртожитків, музеїв навчальних закладів.

Проведення різноманітних урочистих заходів (посвячення у студенти, вручення дипломів тощо), державних і національних свят здійснюється з обов'язковим використанням символіки держави України.

У бібліотеках вищих навчальних закладів мають бути оформлені тематичні стенди літератури, інформаційні підборки для студентів та викладачів про історію виникнення, державне значення, використання Державного Прапору України, Державного Герба України, Державного Гімну України. На базі читальних залів та бібліотек доцільно проводити читацькі конференції, бесіди, семінари, зустрічі з істориками, правознавцями, представниками державної влади та інше.

У вищих навчальних закладах формування поваги у студентів до державних символік мають стати предметом систематичної роботи викладачів, керівників факультетів, ректорату. Необхідно проводити роз’яснення історії, становлення та ідейної суті державних символів, правил їх використання, формування стійких навичок свідомого дотримування почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті та під час урочистих і офіційних заходів. 

Короткі відомості про державну символіку

 

Державний прапор - одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет і яку затверджено Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року №2067 - ХІІ.

У серпні 2004 року президент Леонід Кучма підписав указ №987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом на «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні свято – День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Значення синього та жовтого кольорів на прапорі можна трактувати як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану - символу мирної праці і достатку, це поєднання символів життя Золотого Сонця у Синьому Космосі.

Нині Державний Прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, його представництв в областях і районах, Кабінету Міністрів України, місцевих Рад народних депутатів, у святкові дні - на будинках міністерств і відомств, інших державних і громадських організацій, установ та закладів.

Синьо-жовтий Державний Прапор України піднімається під час офіційних церемоній, при відкритті міжнародних конференцій, врученні міжнародних спортивних призів Державний Прапор України піднімається на щоглі в супроводі Державного Гімну України. Він символ міцності й незалежності держави Україна, покликаний пробуджувати в її громадян національну гордість і патріотичні почуття.

Склалися певні традиції та правила щодо використання державного прапора, на основні з яких ми звертаємо увагу:

Державний Прапор України при вивішуванні серед інших прапорів має займати перше, найпочесніше місце. Він вивішується або вище за всі інші, або у фронті інших прапорів займає правий геральдичний бік;

на зібраннях, у приміщеннях Державний Прапор України розташовується на естакаді (подіумі) з правого боку від промовця; коли ж прапор виставляється з боку аудиторії, то займає правий геральдичний бік;

у процесіях Державний Прапор України треба нести попереду інших прапорів або праворуч від них, держак тримати завжди вертикально;

Державний Прапор України ні перед ким не опускається вниз. Не можна ним салютувати. Не можна схиляти його перед якоюсь особою чи предметом;

 • при вивішуванні Державний Прапор України не повинен торкатися землі, підлоги. Не можна вивішувати прапор у перевернутому вигляді верхом униз. Не можна виставляти брудного або ушкодженого прапора;

 Державний Прапор України не можна вживати як прикрасу чи декорацію. З цією метою використовувати барви державного прапора лише у випадку державних чи національних свят, при державних урочистостях тощо;

 на Державному Прапорі України не можна розміщувати предмети, емблеми, прикраси, малювати чи чіпляти літери, монограми, цифри, герби, не прийнято оздоблювати його бахромою та китицями. Не можна вивішувати ніяких реклам та оголошень на держаку чи щоглі державного прапора або під ним;

прапор, стяг, спущені напівстежка (півщогли), символічно означають жалобу

Державний герб - офіційна емблема держави, зображена на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах тощо.

Герб держави України - тризуб - символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь; він є продовженням глибинних історичних геральдичних традицій українського народу.

Українська національна й державна символіка має давню і складну історію.

Найдавніші археологічні знахідки тризуба на українських землях походять з першого століття нашої ери. Він міг бути символом тогочасного племені чи перстом родової влади.

Впродовж століть у тризубі органічно поєднувались язичницькі й християнські символи, він уособлював не лише знак князівської адміністрації, а й почав нести державне, національне, релігійне та ідеологічне навантаження.

Найперші спогади про тризуб на території України датовані першим століттям нашої ери у Боспорському царстві, що знаходилося на Керченському півострові. Трохи пізніше, у VI-VIII століттях цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок на Полтавщині, Київщині.

Зображення тризуба, яке дуже мало відрізняється від офіційно прийнятого герба Української Народної Республіки (1918 p.), відноситься до Х-ХІ століть, часів князювання у Києві Володимира Великого (980-1015 p.p.), зображення було успадковане ним від предків.

Знак у формі тризуба був на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава і Ярослава Мудрого. Він є у гербі Анни Ярославівни -королеви Франції. Аналогічне клеймо має і цегла, яка знайдена на розкопках Десятинної церкви у Києві.

Тризуб зустрічається і на трапецієподібних підставках, виявлених під час археологічних розкопок у Новгороді, причому зображення на одній з них у всіх деталях збігається з зображенням срібних монет Володимира. Крім того, підвіски зі знаком тризуба й ускладненим малюнком знайдено (по одній): у Києві, Бєлгороді, Рюриковому городищі, у Новгороді.

Проте однієї думки щодо значення тризуба вчені не мають. Імовірно, він був знаком князівської влади Рюриковичів. Існує думка про скандинавське походження знаку, а підвіски з тризубом могли бути знаками князівської адміністрації, за типом татарських пайдзе. Деякі вчені припускають, що вони були печатками дипломатичних і зовнішньоторговельних представників Київської Русі у відносинах з Візантією та іншими державами.

Гербові відзнаки знаходили також на печатках галицьких бояр. Символіку із зображенням тризуба в 20-х-40-х роках XX століття використовували різні політичні угруповання Західної України.

Враховуючи давні геральдичні історичні традиції українського народу, глибинний зміст, який вкладався в символ тризуба, його шанування в Україні протягом багатьох століть, Верховна Рада України як найвищий законодавчий орган держави своєю Постановою від 19 лютого 1992 року "Про Державний герб України" затвердила тризуб як малий Державний Герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Тризуб офіційно став емблемою нашої держави.

Гімн "Ще не вмерла Україна" затверджено Законом України від 6 березня 2003 року Про Державний Гімн України, Стаття 1.

Державному гімну належить значна роль у громадсько-політичному житті як засобу масової агітації, як сили, що мобілізує, організує, підносить національний дух. Текст Гімну "Ще не вмерла Україна" написав визначний вчений, поет і громадський діяч Павло Чубинський (1839-1884 pp.), музику - видатний західноукраїнський композитор і диригент Михайло Вербицький (1815-1870 pp.). Згідно Закону необхідно виконувати гімн зі словами першого куплету та приспіву в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Гімн "Ще не вмерла Україна" поряд з Гербом держави - тризубом і синьо-жовтим прапором - є офіційними символами держави. За своїм змістом він є відображенням ідей боротьби за національну незалежність і спрямований на виховання у студентів патріотизму, поваги до своєї Вітчизни, її героїчної історії, готовності до самопожертви в ім'я України.

 

Для довідки:

Рекомендується вищим навчальним закладам щорічно організовувати  заходи щодо відзначення  Дня  Конституції України, передбачивши:

- покладання квітів до пам’ятників та пам’ятних знаків видатним діячам українського державотворення;

- організацію тематичних наукових конференцій та круглих столів, інших науково-просвітницьких заходів, спрямованих на виховання поваги до Конституції України, формування правової культури отримання знань про конституційні права, свободи та обов’язки, історію вітчизняного конституційного права;

- організацію культурно-мистецьких заходів, присвячених Дню Конституції України.

 

 

Рекомендована література

 

1.            Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р., №55-ХІІ // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1990. -№31. – Ст..429.

2.            Акт проголошення незалежності України: Від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної  Ради України. – 1991. -№38. – Ст. 502.

3.            Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 р., №1427-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №38. – Ст. 502.

4.            Про День незалежності України: Постанова Верховної Ради України 20 лютого 1992 року N 2143-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №20. – Ст.279.

5.            Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.

6.        Загальна декларація прав людини (прийняття  Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.) – сайт: www.nau.ua.

7.                 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН; ратифіковано Указом Президії Верховної Ради  Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73) – сайт: www.nau.ua.

8.                 Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН;  ратифіковано  Указом Президії Верховної Ради  Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73 р.) – сайт: www.nau.ua.

9.            Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом   № 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97) – сайт: www.nau.ua.

10.        Грушевський М. Ілюстрована історія України / Уклад.: Й. Трояк, В. Верстюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008.

11.        Держанві символи України Інтернет ресурс: http://www.ukrainica.org.ua/ukr/

12.        Заруба В. Конституція Пилипа Орлика як пам’ятка політико-правової думки // Історія держави і права України. – К., 2005.

13.        Історія Конституційного законодавства України: Збірник документів. – Харків, 2007.

14.        Історія українського козацтва: Нариси. У 2 т. – К., 2006 – 2007.

15.        Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с

16.        Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. – К., 1996.

17.        Литвин В. Історія України: Підручник. – К.: Наукова думка, 2009.

18.        Лях Р. Історія України. – Донецьк, 1999.

19.        Мала енциклопедія  етнодержавства. – К., 1996.

20.        Малий словник історії України. – К., 1997.

21.        Музиченко П.П. Історія держави і права України. – К., 2007.

22.        «Пакти і конституції» Української козацької держави /відп. ред. В.А. Смолій. – Львів: Світ, 2011 – 440 с.

23.        Турченко Ф. Новітня історія України. – Київ, 2006.

24.        Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К., 2008.

25.        Усі українські письменники. Довідкове видання. – Харків: «Торсінг плюс», 2008.

26.        Усі українські поети. Довідкове видання. – Харків: «Торсінг плюс», 2008.

 

Упорядковано: завідувачка сектора

соціально-педагогічної роботи зі студентами

Інституту інноваційних технологій

і змісту освіти Міністерства освіти і

науки, молоді та спорту України,

канд. пед. наук                                                                                       О. А.Удалова

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити