Державна наукова установа “Інститут інноваційних технологій і змісту освіти” реорганізована шляхом поділу. На його базі утворені державні наукові установи:

   Інститут модернізації змісту освіти  (http://www.imzo.gov.ua/) та Інститут освітньої аналітики, з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України. (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 687 “Про утворення Інституту модернізації змісту освіти та Інституту освітньої аналітики”).

КВНЗ «Макіївське педагогічне училище»

 

                                                    Хопіна А. Р., викладач українознавчих дисциплін,

                                                    керівник академічної групи

 

РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українсь­ким суспільством є подолання і профілактика будь-яких проявів насильства щодо особистості. Статистика свідчить, що 30-40% всіх насильницьких злочинів відбуваються у сім'ї. За свідченнями дітей, з жорстокістю вони зустрічаються вперше у власній сім'ї, з боку батьків та старших сестер і братів; приблизно в 45-49% сім'ях має місце насильство над дітьми. Якщо врахувати всі погрози, залякування, побиття, то прак­тично кожна дитина хоч один раз зіштовхувалася з проявами жорстокості, тиску або насильства зі сторони своїх батьків.

У процесі досліджування даної проблеми в училищі, було проведено анкетування студентів про насильство в сімї. На запитання анкети вони дали відповіді, які свідчать про те, що 5% студентів зазнавали насилля в сімї, решта з них знають, що існує така проблема у суспільстві. 80% студентів дізнаються, що основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки є Конвенція ООН «Про права дитини» на заняттях з «Основ правознавства». 20% студентів III курсів потребують роз’яснення з теми насильства у сім’ї, тому що цей предмет ще не вивчають.

Безумовно, проблема насильства в сім’ї є досить гострою для України, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокість в сім’ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а й виступають однією з передумов злочинності, дитячої безпритульності, торгівлі людьми та іншого в суспільстві.

Якісний і кількісний аналіз даних із зареєстрованих випадків сімейного насильства показує наступне:

- насильницькі дії найчастіше відбуваються стосовно жінок і дітей;

- психологічне і фізичне насильства є найбільш розповсюдженими;

- ґвалтівниками найчастіше виступають родичі, а не чужі люди, тобто насильство відбувається в родині;

- потерпілі та їх родичі, як правило, не звертаються в міліцію, а  шукають підтримки і допомоги в друзів (але не в родичів) чи в спеціалізованих організаціях;

- насильство зустрічається частіше в родинах, де шлюб зберігається заради дітей;

- сімейне насильство носить циклічний характер, причому замкнуте сімейне коло з залежними членами родини найчастіше є причиною відтворення його в наступних поколіннях.

У процесі допомоги дітям, жертвам сімейного насильства та всім членам сім'ї, де існує дана проблема, особливе місце належить педагогам, діяльність яких спрямована на оптимізацію та подолання причин , наслідків дисгармонії сімейних стосунків.

Одним із методів роботи з молоддю, яка постраждала від насильства в сім’ї  є робота з батьками. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:

- Формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальніших методів виховання.

- Засвоєння психолого-педагогічних знань батьками для підвищення ефективності виховання дітей.

- Збагачення позитивним досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

Робота педагога з конкретним випадком починається з діагностики, тобто з процедури  ідентифікації стану досліджуваного об'єкту з певною  групою  чи типом соціальних явищ. Тому потрібно знати прямі та опосередковані ознаки, які можуть вказувати на наявність насильства до молоді в сім'ї.

Науковці Т.Сафонова, Є.Цимбал, Л.Оліференко, І. Дем'яненко виділяють такі особливості психічного стану та поведінки молоді, які дозволяють запідозрити насильство щодо них: депресія, низька самооцінка, втечі з дому, кримінальна чи антигромадська поведінка, вживання алкоголю, наркотиків, чи загрози спроби самогубства, сексуалізована поведінка , скарги на болі в животі й т.п.

Специфіка  педагогічної допомоги жертвам сімейного насильства полягає в спрямованості на  позитивну зміну середовища, в якому знаходиться жертва насильства.

Доцільним є знання про правила поведінки  педагога у випадку, коли жертва звертається за допомогою сама: уважно, спокійно, терпляче слухати, не обвинувачувати людину, вірити їй, виявляти співчуття, емпатію, але не говорити "я Вас розумію"; інформувати про права, але не примушувати жертву обговорювати всі "за" та "проти" звернення до правоохоронних органів.

Якщо звертаються за порадою чи за допомогою родичі або знайомі жертви, необхідно порадити їм поговорити з нею особисто, переконати, що, по можливості, жертва повинна сама звернутися до правоохоронних органів.

Обговорити з тими, хто прийшов повідомити про жертву, чому їх так турбує ця ситуація та проаналізувати можливі дії з її врегулювання. Слід пам'ятати, що при виявленні насильства щодо дітей необхідно про це повідомити в міліцію, службу у справах неповнолітніх.

Батьки звертаються за допомогою, як правило, не з проблемами свого ставлення стосовно дітей і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину, що піддається моральному чи фізичному насильству, може поводитися як агресор, демонструючи жорстокість стосовно батьків, інших людей, як жертва, "притягаючи" жорстокість однолітків і вчителів. Саме ці прояви поведінки дитини і є змістом скарги батьків, які звертаються до  педагогів.

Для попередження насильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:

- травматичний досвід батьків у дитинстві;

- відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;

- перевага деструктивних партнерів спілкування в сім'ї;

- відсутність навичок конструктивної взаємодії;

- внутрішньо-особистісні порушення дитини.

Удосконалення психолого-педагогічної культури батьків є важливою передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація, прищеплення культури взаємостосунків й розвиток гармонійної особис­тості належить сім'ї. Саме в сім'ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культури спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові й поваги матері і батька та виявлення цих почуттів у їхніх щоденних взаєминах, а також їхнє гуманне ставлення до інших людей. В. О. Сухомлинський справедливо стверджував, що людину ми творимо любов'ю — любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердечна віра в добро, віра в красу людську.

З метою попередження насильства в сім'ї є доцільним використовувати такі напрями захисту прав членів сім'ї:

·       просвітні кампанії для дорослих та дітей;

·       тренінги, дискусії, вправи;

·       громадський захист — за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, статей в газетах, відкритих дискусіях та дебатах;

З метою формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку проводяться тренінги «Домашнє насильство» (Додаток А), «Насильство в сім’ї» (Додаток Б). Під час цих занять використовуються різноманітні методи навчання: «мозковий штурм», «робота в малих групах», рольові ігри та інше, а також вправи: «Очікування», «Визначення домашнього насильства», «Джерела домашнього насильства», «Шляхи подолання домашнього насильства».

З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького віку можна використати методику «Чи знаєте Ви юнацьку психологію?» спрямовану на виявлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини та ряд інших психодіагностичних методик.

З метою корекції батьківських ставлень до дитини використовується когнітивно-поведінковий тренінг. Основним змістом якого є обговорення і психодраматичне програвання типових ситуацій внутрішньо сімейного спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Можна використати різноманітні допоміжні методи психокорекції:

-       метод групової дискусії підвищує психолого-педагогічну грамотність батьків, їх загальну симпатію до дитини та її проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання;

-       метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, виробляє вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини;

-       метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків на позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефективні підходи на основі співробітництва;

-       метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації.

-       метод спільних дій заснований на виконанні дитиною і одним із батьків спільного завдання, після чого проводиться його аналіз.

Також рекомендуються спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування. Наприклад, вправа «Тренінг ефективного вербального спілкування», в комунікації один із батьків – дитина.

Використовуються завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких завдань – відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів, і, одночасно зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.

Одним із таких завдань на основі виборів є метод «сімейної скульптури», складаючи «сімейну скульптуру» кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різні дистанції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів – відповіді на питання, що розкривають функціонування сім'ї (наприклад, «З ким із членів сім'ї ви часто…?», «З ким із членів сім'ї ви хотіли б…?»). Вони спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне включення батьків у процес соціального виховання дітей.

Також з батьками проводяться лекції, бесіди, дискусії з питань сімейного виховання.

Оскільки сім’я являє собою цілісну систему, то проблеми діади «батьки-діти» не можуть бути вирішенні за допомогою психокорекції тільки батьків. Тому разом  зі  студентами на  виховних  годинах  проводимо  дискусію  «Насильство в родині: приватна справа чи соціальна проблема». Студенти приймають активну участь у заході, висловлюють  своє бачення у вирішенні цієї проблеми. Вони дізнаються, на які органи покладається виявлення причин і умов, що сприяють проявам насильства в сім'ї, та які надають відповідну допомогу жертвам насильства. Студенти знайомляться із законом  «Про попередження насильства в сім’ї», який було прийнято 15 листопада 2001 року Верховною Радою України. Звертаємо увагу студентів на те, що впродовж останніх років з 25 листопада по 10 грудня в усіх регіонах України проходить акція «16 Днів проти насильства», в межах якої відбуваються заходи із запобігання і подолання насильства в сім'ї. В кінці  дискусії  студенти приходять  до  висновку: «Ні!» насильству у власній родині. Також проводимо години спілкування на тему «Молодь проти насильства» (Додаток В). Даємо рекомендації студентам та батькам щодо запобігання насильства в сімї (Додаток Г).

Отже, профілактика сімейного насильства буде найефективнішою при формуванні педагогічної культури батьків, вихованні моральних якостей у дітей та молоді. У свою чергу, це вимагає цілеспрямованої підготовки педагогів щодо  запобігання насильству в сім’ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конвенція ООН про права дитини //Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 784с. – С. 242-257.

 2. Постанова Кабінету міністрів України “Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї” №616 від 26 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. - №18-19. – 2003. – Ст. 829.

3.Про  попередження  насильства  в  сім’ї :  Закон  України //  Відомості  Верховної  Ради (ВВР). – 2001. – № 10. – Ст. 70.

4. Сімейний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

5. Гнат І. Допомога жертвам насильства в сім’ї // Аспект. – 2002.-№2. – С.24-27.

Сімейний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

6. Кучеріна І. Молоде покоління потребує надійного правового захисту // Вісник прокуратури. - №7. – 2006. – С. 38-42.

7. ПавленкоЮ.О.Інформаційна довідка щодо реалізації закону України “Про попередження насильства в сім’ї” // Безпека життєдіяльності. – 2006. - № 12. – с. 2-5.

8. Правовий та соціальний захист неповнолітніх від насильства в сім’ї:Методичний посібник для працівників правоохоронних органів. – X.: Курсор, 2006.– 128 с.

9. Роменський Г.І. Домашнє насильство та шляхи його подолання // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2004. – Вип.5.– С. 74-78.

10. Сидоренко О. Правові та психологічні аспекти вирішення конфліктів, пов’язаних з насильством у сім’ях // Право України. – 2001. - №6. – С.37-40.

11.Співпраця вчителя з батьками / О. М. Коберник, Л. К. Мотрич. – К.:Науковий світ, 2002

Додаток А

Тренінг «Домашнє насильство»

Навчання під час тренінгу відбувається у вигляді виконання певних вправ.

1. Робота в колі.

Групи визначають п'ять основних типів домашнього насильства, з якими вони стикаються:

1. Насильство чоловіка над жінкою   

2. Батьків над дітьми        

3. Дорослих дітей над батьками

4. Старших дітей над молодшими      

5. Одних членів сім'ї над іншими       

2. Робота в малих групах.

Кожна група обговорює певний тип домашнього насильства:

Економічний

Сексуальний  

Фізичний       

Психологічний       

3. Робота у великому колі.

Робиться узагальнення серед груп дослідження та обговорюється питання стосовно повчальності даного тренінгу . Зокрема до узагальнення відносять такі запитання:

Що нам дає поділ домашнього насильства на типи, види?

Для чого нам це потрібно?

Як, яким чином ці знання допоможуть нам перебороти домашнє насильство?

За підсумками опитуваних стало зрозуміло, що більша частина груп мала змогу теоретично визначити критерії типів та видів насилля та зрозуміти точність вчинків до жертви насилля. В середньому відношені групам дало змогу визначити заходи подолання насилля.

Додаток Б

Насильство в сім'ї (тренінг з батьками)

Завдання тренінгу

1. Звернути увагу батьків, «що ми розуміємо під насильством?»

2.Як діти реагують на насильство в сім'ї.

3. Як діти переживають і як це відбивається на поведінці дітей?

4. Поради батькам. Час: 2 години.

Ресурсне забезпечення:  плакат, аркуші паперу, фломастери, кольоровий папір, скотч, маркери.

І. ВПРАВА «ЗНАЙОМСТВО» (15хв.)

МЕТА: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, сприяти згуртованості групи.

ХІД ВПРАВИ

Викладач  пропонує учасникам об'єднатися в пари, потрібно взяти інтерв'ю один в одного. Запитання для інтерв'ю:

         Життєве кредо учасників

         Три найулюбленіші речі.

Потім відбувається почергове представлення всіх учасників.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Що дає нам виконання цієї вправи?

II. ВПРАВА «ПРАВИЛА» (10хв.)

МЕТА: сформувати правила роботи в групі, сприяти створенню робочої та доброзичливої атмосфери під час тренінгу.

ХІД ВПРАВИ

Кожне правило обговорюється окремо. Враховуються пропозиції

учасників щодо доповнень або змін до правил.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

         Чи допомагали правила в роботі під час тренінгу?

         Чи важливо дотримуватися цих правил і в повсякденному житті?

Ш. ВПРАВА «ОЧІКУВАННЯ» (10 хв.)

МЕТА: визначити очікування учасників щодо проблематики тренінгу.

ХІД ВПРАВИ

На стікерах написати свої очікування від тренінгу. Потім всі по черзі виголошують свої очікування та приклеюють стікери у верхню частину символічного «пісочного годинника».

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

• Для чого ми виконували цю вправу?

IV. МОЗКОВИЙ ШТУРМ (20хв.) «Що ми зазвичай розуміємо під

насильством?»

МЕТА: надати можливість учасникам тренінгу розповісти свої думки.

ХІД ВПРАВИ

У режимі мозкового штурму у довільній формі учасники називають найважливіші речі, що на їхній погляд існують у нашому житті. Все це записується на фліп - чарті. Після того, як усі варіанти вичерпано, викладач(тренер) говорить ще можливі варіанти.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ:

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Виявляється, насильство - це ще й:

         погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

         невиразні погрози, як-от: «Ти в мене дограєшся!»;

         погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;

         заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб «помститися» партнеру);

         ламання та знищення особистих речей;

         використання брутальних слів, лайка;

         принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

         контролювання обмеження в спілкуванні, стеження;

         заборона лягати спати або насильне позбавлення сну;

         звинувачування в усіх проблемах;

         принижування думок, почуттів, дій;

         поводження з ним /нею/ як із прислугою;

         ігнорування.

Насильством що до дітей крім цього слід вважати:

         нехтування дитиною;

         нехтування обов'язками стосовно дитини;

         відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічна ізоляція);

         недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

втягування дитини в з'ясування стосунків між батьками та використовування її з метою шантажу;

         недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;

         використання алкогольних напоїш (наркотиків) до втрати самоконтролю над діями;

         нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Нескладно помітити, що все це не рідкість у наших сім'ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Так поведінка стала для нас звичайною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою позицію. їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Усі сідають у коло

Повідомлення: чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам'ятають більше, ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті, тощо). Але насправді діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

Діти різного віку по - різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь - яке домашнє насильство, незалежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім'ї, травмує дитину!

V. ВПРАВА «ЯК ВИ ДУМАЄТЕ» (20хв.) МЕТА: з'ясувати наслідки насильства у

сім'ї.

ХІД ВПРАВИ

Учасники об'єднуються в три групи:

перша відповідає на питання - «Як діти реагують на насильство в сім'ї?»

друга - «Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?»       

третя - «Як допомогти дитині, коли вона стала свідком прояви насильства в сім'ї?»

Кожна група протягом 20 хв. виконує завдання. Перелік учасники фіксують на окремому аркуші, який кожна група, по черзі, прикріплює на фліп - чарті і презентує. Після презентації учасники обговорюють результати вправи.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

         Чому важливо знати причини стану дитини?

         Що дала робота над цією вправою?

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1)Як діти реагують на насильство в сім'ї?

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.

Діти відчувають сум.

Діти відчувають гнів в тому, що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї.

2)Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Реагують надто агресивно;

Не визнають авторитетів;

Є пасивними чи пригніченими;

Мають вигляд знервованих або заляканих;

Скаржуться на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми, сонливість, тощо.

3) Як допомогти дитині, якщо вона стала свідком проявів насильства в сімТ?

Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє.

Слід обов'язково вислухати дитину до кінця, на перебиваючи та не оцінюючи її. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує цей біль.

Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, не має її провини.

Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога

VI. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ (15хв.) «ПАМ'ЯТАЙТЕ!»

МЕТА: надати учасникам інформацію, які уроки може отримати дитина, що зустрічається з

насильством.

ХІД БЕСІДИ

Діти, що були свідками насильства в сімї, засвоюють:

1)Насильство - це засіб розв'язування конфліктів або отримання бажаного.

Ці навички вони переносять в оточення спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні й близькі стосунки, а потім у свою сім'ю та на своїх дітей.

2)Негативні форми поведінки в суспільстві - найвпливовіші.

Діти переконують, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домагатися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3)Довіряти людям, особливо дорослим - небезпечно.

У своїх сім'ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4)Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.

Дитина не може відкрито виявити свої справжні почуття в сімї, тому що або до неї просто нікому не має справи, або за цим настане покарання.

 

Дієві тільки негативні почуття - вони привертають увагу, піднімають авторитет - тому тільки їх і варто проявляти

В результаті дитина:

         або приховує свої почуття в сімї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;

         або керується принципом - мовчи, терпи і принижуйся.

У сім'ях, де в стосунках із дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими потребами, тиск над агресивною або забитою, дитиною такою, що не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам'ятати, що дитина - це наше дзеркало.

VII. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ (10хв.)

ВПРАВА «ЗАКІНЧИ РЕЧЕННЯ»

ХІД ВПРАВИ

Пропонується учасникам висловити власні думки з приводу тренінгу, доповнюючи незакінчене речення: «Мені було..., тому що...».

Додаток В

Виховний захід. Година спілкування  на тему: "Молодь проти насильства"

 

Слово викладача

 «Згасло сонце, згасло світло, забракло повітря, і тільки кров облила його обличчя, і зупинилося маленьке серденько, яке зігрівало тіло і душу дитини та приносило радість батькам та близьким людям, котрі його так любили» — читав священик. Його слова тонули в риданнях людей. Деякі з них тільки на похороні дізналися про причину смерті дитини. Для тихого села Скородинці Чортківського району Тернопільської області смерть 14-річного Андрійка стала сенсацією.

Бабусі Раїси, яка задушила рідного онука, що асоціювався у її уяві з ненависним зятем, біля труни не було. Коли слідчий запитав, чи відпускати її із камери на похорон, рідні відповіли: «Ні в якому разі, її люди каменями заб'ють». Цей реальний факт із життя не вимагає коментарів. А ось іще низка таких фактів:

—Школярка із сльозами розповідає іншим дітям: «Мама мене просто уб'є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала».

—Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають — вона боїться матері.

—Мати била дитину спицями (залишились сліди на ногах).

—Дівчинка (їй ще немає і п'яти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляв з нею місяць. Дівчинка була цим вражена. Батько вважає, що це нормальна міра виховання.

—Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов'язково б'є по голові — хоче, щоб їм було так же погано, як йому, коли його б'ють батьки.

—Батько б'є сина за оцінки: хлопчик в школі поводить себе нахабно і в той же час він стає блідим від будь-якого зауваження.

— Дівчинку батько бив по голові і не раз; однокласники вважають її за дурненьку, несповна розуму, якій ввижаються всілякі НЛО! В тих видіннях, які бачить ця дівчинка та інші діти, що зазнали насильства — їх вимріяний світ без образ і насильства, їх НЛО -— це той самий корабель з червоними вітрилами, про який мріяла Ассоль...

Нормальні «не п'яні, не обкурені люди, які не б'ються», для таких дітей можуть бути тільки десь в іншому світі, інопланетному. Ці люди красиві, світлі, добрі...

Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають ЇЇ під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади — над ними знущаються, їх б'ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими... У дітей зникає відчуття захищеності, вони губляться в цьому світі. Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою. То що ж усе-таки слід розуміти під поняттям «насильство батьків»? Ось яке визначення дає Міжнародне  товариство із запобігання  насильству над дітьми: «Дії дорослого вважаються насильством над дитиною, якщо:

• дорослий б'є або лає дитину, бо в нього (дорослого, а не дитини) виникали проблеми;

• дитина вчинила щось не так, виявила зайву самовпевненість або сказала щось недоречне, а дорослий її образив, принизив;

• дорослий не вислухав дитину;

•дитині не забезпечено реалізації фізичних потреб (у їжі, одязі, гігієні, медичному обслуговуванні);

•дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах, спілкуванні та розумінні);

• з дитини знущаються, ображають чи принижують її;

• дитиною маніпулюють для вирішення власних проблем, отримання вигоди;

• дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять із негативними сторонами життя (алкоголь, тютюнопаління, наркотики, порнографія).

Основним  правовим документом, що захищає дитину від жорстокої  поведінки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях:

• ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

• ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

• ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;

• ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

• ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;

• ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

• ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Соціальним працівникам, психологам варто враховувати при роботі з дітьми —жертвами домашнього насильства таке:

Якщо до вас звертається дитина, яка потерпає в сім'ї від насильства, завжди:

• уважно вислухайте її;

• сприйміть те, що говорить дитина;

• допоможіть їй розібратися в своїх почуттях;

• в жодному випадку не виражайте почуття осуду — щодо поведінки самої дитини чи членів її сім'ї, пам'ятайте -, що в дитини є почуття провини (віктимна поведінка: це все через мене, це тому, що я не так себе поводжу), почуття сорому (в моєму домі таке робиться) і одночасної любові, безсумнівного зв'язку з членами своєї родини (вони погані але вони мої батьки);

• чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі: ніхто не заслуговує на насильницьке ставлення, насилля — гріховність у стосунках людей;

• дайте зрозуміти, що ви завжди будете тією людиною, яка готова вислухати дитину і підтримати її;

• дайте позитивну підтримку дитині,  вказавши на її сильні сторони — засліплена насильством, приниженням, дитина дуже поганої думки про себе. В неї низька самооцінка, вона в усьому сумнівається і не може належним чином оцінити свої сильні сторони;

• разом з дитиною спробуйте визначити, кого вона ще може віднести до своїх помічників в цій ситуації (вчителі, родичі, психолог, міліція);

дайте необхідну інформацію стосовно законодавчої бази можливих шляхів допомоги; залучіть необхідну допомогу — працівників міліції, органи опіки, пам'ятайте: насильство — це не виключно сімейна проблема і не проблема виключно самої дитини;

• визначте, наскільки ситуація є небезпечною для життя дитини:  ознайомте її з необхідними правилами безпеки: зокрема, не варто одразу кидатися на допомогу, коли тато б'є маму, особливо коли він з небезпечним предметом в руках; завдання дитини — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу треба кликати дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин. Насильство в жестах чи словах, приховане чи явне, насильство в школі чи сім'ї, воно існує в суспільстві, яке є байдужим до людей.

Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в  нас самих, в наших думках і вчинках, воно живе в нас та посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати? Як визначити межу між позитивною енергією та руйнівною силою? Як вберегти себе та інших від цієї сили?

Жорстоке ставлення до дитини проявляється в таких формах:

• поводження з дітьми, як зі слугами;

• покарання, поводження, як з підлеглими;

• відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства.

• Погрози:

а)завдання фізичної шкоди, заточення;

в) самогубства.

• Емоційне насильство:

а)приниження, використання скарг;

б)використання дітей в якості довірених осіб;

в)непослідовність, несправедливість.

• Ізоляція контролювання взаємостосунків з однолітками (дорослими, братами, сестрами, другого з батьків, бабці чи дідуся).

• Використання громадських  установ, загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою для підлітків, притулком, родичами та психіатричною лікарнею.

• Економічне насильство:

а) не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за допомогою грошей;

б) використовувати дітей як засіб економічного торгу при розлученні.

Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дитину передчасно дорослими, перекреслюють людське в людині.

Здається, ми забули, а то ніколи і не чули мудрих слів С. Соловейченка: «Щоб дитина виросла природньо доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводить ся уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов'язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.

Тому бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитинство», коли на губах сміх, а на душі мир. Це радість пізнання світу за допомогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини.

Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім'ї, з ніжної колискової казки, бо сім'я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вірності, піклування, родинного тепла і затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

«Без сім'ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім'я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов'язані з дітьми?

Немає виправдання їх бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості.

Щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину і даруємо пам'ятку батькам:

Пам'ятка батькам

1. Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить  світові. Сприймайте  дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.

3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики — це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми — це протиприродній акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11. Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Хай ваша сім'я буде для дитини взірцем людяності, доброти, любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати, а обов'язки батьків по стану утримання і виховання дітей будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.

Поважати право дітей жити в психологічно комфортному середовищі допоможе «Пам'ятка дітям».

Пам'ятка студентам

1. Пам'ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими   батьками, не є нормою життя. Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.

2. У сім'ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3. Пам'ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б'є маму, особливо коли він — з небезпечними предметами в руках; ваше завдання — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

5. Поділіться своїми проблемами з викладачем, куратором групи, соціальним педагогом; зверніться до міліції.

6. Не вірте у погрози з боку кривдників.

7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

8 Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.

9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини — це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.  150, ч. 7) написано: «Забороняються  фізичні  покарання дітей  батьками  та  інші  види  покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

10. Навчіться розрізняти поняття «Добро» і «Зло». Все, що принижує людську гідність — є зло, все, що звеличує гідність людини — Добро. Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі.

Додаток Г

Рекомендації студентам щодо запобігання насильства в сімї:

Права в сім’ї в нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України;

Інформуйте  та нагадуйте  батькам про існування ваших  прав (права дитини є такими ж як і права дорослих, які є закріпленими в ІІ розділі Конституції України);

Намагайтеся завжди шукати порозуміння з батьками;

Не соромтеся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, вчителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

З 14 років ви маєте право особисто звернутися в суд щодо порушень ваших прав батьками.

Рекомендації для батьків:

Забезпечуйте фізичну безпеку – не залишати дитину без нагляду.

Підтримуйте сімейний розклад дитини.

Слідкуйте за дитиною.

Будьте послідовними.

Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного,

Давайте настанови, а не покарання,

Приділяйте дитині свій час і увагу,

Беріть участь в житті дитини.

Залучайте дітей до своїх заходів.

Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво,

Будьте позитивними.

Навчайте їх необхідних навичок,

Якщо дитини вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи» Мені важко, коли хтось заважає».

Довіряйте дітям.

Визнавайте право її на особисте життя.

Поважайте почуття інших батьків.

Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

Додати коментар


Захисний код
Оновити